Весною в 2010 році мій батько (який має статус «Дитина війни») подав заяву до районного суду, щодо перерахування пенсії. Восени 2010 року відбувся районний суд, який зобов’язав Управління пенсійного фонду району здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати, згідно рішення суду. Управління пенсійного фонду району оскаржило дане рішення в обласному апеляційному суді, але обласний апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду району залишив попереднє рішення районного суду без змін. В період розгляду апеляційної скарги – мій батько помер (тобто обласний апеляційний суд відбувся вже після його смерті). Згідно рішення обласного апеляційного суду районним судом було виписано (через два місяці після смерті батька) виконавчий лист, який був надісланий до районної виконавчої служби та Управління пенсійного фонду району. В даному виконавчому листі суд зобов’язував Управління пенсійного фонду району здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати саме за той період, коли мій батько був живий. Але виконавча служба району, в зв’язку з тим, що мій батько помер та на підставі Закону України «Про виконавче впровадження» (керуючись п.3 ч.1 ст. 37 та статтею 38) виносить постанову про закінчення виконавчого впровадження. Управління пенсійного фонду району відмовляється від здійснення перерахунку пенсії за той проміжок часу, який вказано в рішенні суду і виконавчому листі та посилається на те, що позивач помер. А після смерті ніякі нарахування не проводяться. Але ж саме в цей період, за який суд примусив здійснити перерахунок пенсії - батько був живий і міг би отримати ці гроші, аби не судова тяганина. Заповіту батько не складав, але в нього залишилися спадкоємці, дружина та діти.
Запитання: Чи насправді таке можливе, що якщо чоловік помирає то рішення суду на його користь може не виконуватись? Підкажіть будь ласка куди звертатися спадкоємцям за допомогою і як отримати так і не перераховані кошти.